https://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/79 Наукові публікації співробітників факультету 2022-03-20T04:57:28Z https://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/4125 Simulacra of the hyperreal fantasy world in the novel by Clifford Simak "out of Their Minds" Паранюк, Дан; Тичініна, Альона В статті пропонується інтертекстуальний аналіз малодослідженого роману американського фантаста Кліфорда Саймака (1904–1988) “Out of Their Minds” (“Ви сотворили нас”, 1970), у якому еклектично переплітаються елементи чарівної казки, сновидіння та фантасмагоричної оповіді, трансгресуючи у квазіреальний простір через оприявлені образи Дона Кіхота та Санчо Панси. Актуальність розвідки зумовлена посиленням інтересу українських перекладачів та літературознавців до творчості К. Саймака, а також відсутністю інтертекстуального аналізу його класичних текстів. Метою роботи постає окреслення специфіки моделювання гіперреального фантастичного світу в романі К. Саймака “Out of Their Minds” через низку інтертекстуальних симулятивних форм, які на практиці здійснюють “реверсію уявного” (Ж. Бодріяр). Методологія: аналіз тексту К. Саймака крізь призму постнекласичної філософії та методології інтертекстуальності. Висновки. Проаналізований текст К. Саймака демонструє, що фантастичне може поєднуватися з містичними, оніричними, фантасмагоричними, гротескними і навіть карнавальними компонентами. Їхнє смислове навантаження поглиблює інтертекстуальна природа сконструйованих автором зразків персоносфери. Показовою в сюжетній канві тексту “Out of Their Minds” виступає ремінісцентна природа транзитивної персонопари Дон Кіхот–Санчо Панса. К. Саймак пропонує специфічну аналогію-ідеологему між постаттю головного персонажа Хортона Сміта та Дон Кіхотом симулякром, що функціонує виключно в імагінативних вимірах його уяви та слідах дитячої пам’яті. Такий метажанровий аспект фентезі означує присутність специфічного палімпсеста, насиченого численними інтерпретантами та симулякрами гіперреального світу. 2021-01-01T00:00:00Z https://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/3944 Засоби зв'язності порівнянь у біблійних книгах "Йов" та "Псалтир" на прикладі німецьких та українських перекладів Заполовський, М.В. 2009-04-01T00:00:00Z https://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/3943 Класифікація засобів передачі іносказань у біблійних перекладах Заполовський, М.В. 2008-04-01T00:00:00Z https://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/3178 "Кінець людської винятковості": зміщення антропологічної домінанти наукової фантастики Паранюк, Дан З опертям на методологічні пропозиції літературознавчої антропології, зокрема концептуальні ідеї К. Леві-Стросса (структурна антропологія), Х. Ортеги-і-Гассета („дегуманізаціямистецтва”), Ж.-М. Шеффера („кінець людської винятковості”),М. Фуко („падіння” людини з гуманістичного п’єдесталу культури), акцентується характерний для фентезі злам антропологічної домінанти наукової фантастики. Це зумовлює нові принципи конструювання персоносфери літературного тексту. На прикладі роману американського фантаста-класика Кліффорда Саймака (1904–1988) „Місто” (1953) простежується, як людина внаслідок „антропогену” (термін Г. Кенавана – шкідливі наслідки її панування над природою) зміщується з „осердя” персоносфери на маргінеси оповіді, а її імагологічний „портрет” щодалі набуває фікційних параметрів. В аспекті персоносфери пропонується поняття фантазоїда – окресленого наратором персонажа фікційного світу фентезі, що функціонує виключно в уяві певного фантастичного героя на ґрунті його попереднього досвіду. У проаналізованому романі К. Саймака акцентується поступова зміна антропологічного вектора: гетерообраз людини перетворюється на контробраз (в імагологічному ключі). Значущості набуває зміна ставлення до людини – у тексті К. Саймака її культура сприймається як чужа. Образ „людської раси” в романі „Місто” вимальовується поступово: саймаківський образ людини руйнує так званий імагологічний стереотип, а воднораз і рецептивні очікування читача. Місце атрактора в системі образів роману „Місто” займають „антроморфізовані” та „гуманізовані” істоти (предмети, рослини, тварини, мутанти, роботи, прибульці), засвідчуючи радикальний розрив із попередньою жанровою традицією в цілому, а також своєрідний полемічний зв’язок із класичною літературною фантастикою. Це вказує на метаморфність фантастики та її перехід у гіперреальні виміри фентезі, де можуть співіснувати різні штучні „ментальності” та форми життя, а опозиція „свій / чужий” набуває нових конотацій. 2021-01-01T00:00:00Z