У статті проаналізовано текстотворчі можливості мовних засобів спонукання, досліджено роль комунікативних ситуацій волевиявлення для розкриття характерів головних героїв та розуміння особливостей комунікативної поведінки тих часів, у котрих розвиваються події художнього твору. Для аналізу взято роман “Монолог перед обличчям сина” Михайла Івасюка, як промовистий твір, де використано різні мовні засоби до спонукання.