У статті досліджено умови та механізми примноження людського капіталу як потенціалу післявоєнного відновлення України. Здійснено аналіз теоретичних та прикладних досліджень сутності людського капіталу як економічного ресурсу та як потенціалу післявоєнного відновлення економіки України. Виявлено вплив війни на складові людського капіталу України. Досліджено проблему вимушеної міграції робочої сили та її вплив на втрату ВВП України. Проаналізовано показники безробіття та причини, що їх зумовлюють в умовах війни. Досліджено світові тренди розвитку людського капіталу та необхідність змін у системі менеджменту організацій, щоб аналізувати та враховувати навички працівників, розкривати їхній потенціал, змінювати форми комунікації та організації їхньої роботи, стимулювати креативність та відповідальність у роботі. Зазначено, що у системі управління людськими ресурсами у даний і повоєнний час необхідно: переглядати традиційні підходи до управління, будувати взаємовідносини в організаціях на принципах співтворення та балансування інтересів, фокусуватися на людській складовій сталого розвитку, враховувати та попереджувати ризики, пов’язані з управлінням людьми, вести постійний пошук нових рішень для управління людьми, бути готовими до нових викликів. Щодо самих працівників зазначено необхідність враховувати майбутні зміни у структурі зайнятості та у вимогах до їхніх навичок, оскільки у майбутньому найбільше знадобляться здатність до самоорганізації та самомотивації, уміння спілкуватися з багатьма контрагентами, уміння використовувати сучасні інформаційні можливості для розвитку, набуття «мирних» професій замість військових кваліфікацій. Приділено увагу гендерним аспектам використання людського капіталу у повоєнний період, оскільки значення жіночої праці буде об’єктивно зростати через прямі військові втрати працездатних чоловіків.