У кваліфікаційній роботі розкрито актуальність дослідження, яка обґрунтовується тим, що на нинішньому життєвому етапі, тим більше – в умовах військового протистояння, простежується зміна норм поведінки у соціумі і, зокрема, в малих групах, колективах, на тлі чого відбувається ломка усталених стереотипів. Також змінюються життєві умови й, у зв’язку з цим змінюються 5 шляхи досягнення життєво важливих цілей, зміст сенсу життя. Саме тому сьогодні важливою є потреба в удосконаленні взаємодії між членами групи військових. Зауважено, що досліджувана тема має спрямування на з’ясування специфіки мідособової взаємодії у групах і колективах військових. В роботі здійснено теоретичний аналіз сучасних підходів до розуміння первинних і вторинних груп, специфіки побудови міжособових стосунків в них, показано, якими характеристиками має володіти сучасний лідер з числа військових. Описано структуру, організацію та етапи проведення емпіричного дослідження, дана характеристика вибірки та описана категорія респондентів – сучасних військових. В емпіричному розділі описані результати дослідження специфіки поведінки особи у групі, форми поведінки військових у ситуації конфлікту, здійснено опис результатів виявлення рівня агресивності у середовищі військовослужбовців. Також презентовано результати математикостатистичного опрацювання отриманих емпіричних даних. Зауважено, що військовослужбовці відрізняються від інших категорій представників соціуму своїм рівнем психологічного навантаження, яке у більшості випадків перевищує стандартні показники та призводить до частішого впливу стресорів. Такі стресові ситуації загалом стають необхідною складовою професії військового.