Говірки Буковини є тим цінним матеріалом, у якому захована народна мудрість, традиції, звичаї, вірування. Дослідження буковинських говірок є важливим матеріалом для вивчення історії української мови, розвитку закономірностей міжмовних контактів і їх наслідків. Перші наукові розвідки про говірки Буковини з’явилися лише у другій половині ХІХ ст. у працях науковців Чернівецького університету (І. Шаровальський (1929), Юрій Федькович (Словник не виданий), О. Савченко, І. Чередниченко, К. Герман, Н. Гуйванюк, Н. Бабич, К. Лук’янюк, С. Перепелиця, В. Бузинська, І. Зінченко та ін.). Лексику буковинських говірок вивчали й інші науковці, такі як М. Станівський, Є. Павлюк, В. Лимаренко, Ю. Карпенко, К. Герман та ін. Українські говірки Південної Буковини досліджують мовознавці з Румунії (І. Робчук, О. Горбач, Я. Закревська, З. Савченко та ін.). Дослідженням числівникових компонентів у структурі речення займалися такі вчені, як О. О. Потебня, Л. В. Щерба, Ю. С. Степанов, Н. Ю. Шведова, Г. О. Золотова та ін. На матеріалі сучасної української літературної мови цю проблематику активно розвивають К. Г. Городенська, А. П. Загнітко, М. В. Мірченко, О. Г. Межов та ін. Структурування функційно-семантичних полів на основі кількісних значень в українському мовознавстві розроблене ще недостатньо, а тому воно й досі залишається актуальним і відкритим для подальшого вивчення. На основі дослідженого матеріалу ми виокремили функційно-семантичне поле кількості та виділили такі мікрополя: 1) мікрополе власне-кількості; 2) збірне мікрополе; 3) дробове та 4) порядкове. Визначили ядро та периферію функційно-семантичного поля кількості. Ядро кількості становлять мікрополя власне кількісних, збірних і порядкових числівників, а периферію – дробові.