У статті визначено, що модель педагогічного дизайну забезпечує формування у розробника чіткого уявлення про взаємозв’язок очікуваних результатів кожного заняття та усіх етапів, складових і компонентів освітнього процесу з метою формулювання чітких інструкцій для тих, хто навчається. Акцентовано увагу, що така модель повинна враховувати основні концептуальні положення проєктного менеджменту, відображати структурні складові і елементи, етапи подання навчального матеріалу, а також включати інструкції для його засвоєння тими, хто навчається. Найбільш популярними сучасними моделями педагогічного дизайну визначено наступні моделі: ADDIE (Analysis, Design, Development, Implementation, Evaluation), ARCS (Аttention Relevance Confidence Satisfaction), модель системного підходу Діка і Кері (Dick & Carey Systems Approach Model), модель Кемпа (Kemp Instructional Design Model), SAM (Successive Approximation Model), SMART (Specific, Measurable, Attainable, Relevant, and Time-bound) та WHERETO (Where is it going? Hook the students; Explore and equip; Rethink and revise; Exhibit and evaluate; Tailor to student needs, interests, and styles; Organize for maximum engagement and effectiveness). Оцінювання можливості застосування зазначених моделей для проєктування сучасного уроку інформатики у Новій українській школі використано наступні критерії, які співвідносяться з найважливішими принципами педагогічного дизайну: естетизація освітнього середовища, ефективне цілепокладання, психологічна комфортність, залучення уваги, обмеження обсягу навчальної інформації, інформативність, наочність, інструктивність, комплексний вплив на всі репрезентативні системи, створення умов для конструювання власного досвіду, рефлексивність та зворотний зв’язок. Результати оцінювання засвідчили, що жодна з моделей належним чином не підходить для проєктування сучасного уроку інформатики у Новій українській школі. Проте окремі елементи цих моделей потенційно можуть бути корисними для вчителя інформатики, особливо це стосується моделей SMART та WHERETO.