У статті розкрито засоби забезпечення рівності прав та можливостей у разі реалізації людиною своєї здатності до праці. Констатується, що дія даного принципу поширюється на всі без винятку правові галузі, але в трудовому праві цей принцип фактично конкретизується в усіх інститутах трудового права України і наочно підтверджує самостійність цієї галузі права. Зауважується, що правова рівність є одним із фундаментальних галузевих принципів, яка складається із рівності перед законом і рівноправності. Констатується, що з позицій трудового права змістом рівності прав працівників, роботодавців можна визначити рівність умов і засобів, які становлять можливості працівника, роботодавця, необхідні для задоволення їхніх потреб і інтересів. Сутність принципу рівності полягає насамперед у тому, що рівне повинно регулюватися рівними засобами, способами. Неприпустимі будь-які необґрунтовані відмінності між працівниками, а також роботодавцями, якщо тільки такі відмінності не пов’язані зі специфікою окремих сфер трудових правовідносин або з особливостями їхнього правового статусу, особливим характером їхньої діяльності, соціальної або економічної доцільності. Стверджується, що принцип рівності прав набуває нормативного втілення завдяки спрямованості методу (способів) правового регулювання трудових відносин, де на відповідних рівнях правового регулювання, завдяки єдності і диференціації, рівність прав може бути реалізована в рамках певних груп. При цьому засобами забезпечення принципу рівності прав і можливостей виступають насамперед такі юридичні явища, які, як правило, втілюються у нормах права, нормативно-правових актах завдяки спрямованості способів правового регулювання. Робиться висновок, що результатом функціонування і використання вказаних засобів забезпечення принципу рівності є реалізація його на практиці. А для того, щоб така реалізація відбулася, необхідні юридично значущі дії, що засновані, як правило, на нормах права та спрямовані на забезпечення рівності прав і можливостей не тільки працівників, але й роботодавців.У статті розкрито засоби забезпечення рівності прав та можливостей у разі реалізації людиною своєї здатності до праці. Констатується, що дія даного принципу поширюється на всі без винятку правові галузі, але в трудовому праві цей принцип фактично конкретизується в усіх інститутах трудового права України і наочно підтверджує самостійність цієї галузі права. Зауважується, що правова рівність є одним із фундаментальних галузевих принципів, яка складається із рівності перед законом і рівноправності. Констатується, що з позицій трудового права змістом рівності прав працівників, роботодавців можна визначити рівність умов і засобів, які становлять можливості працівника, роботодавця, необхідні для задоволення їхніх потреб і інтересів. Сутність принципу рівності полягає насамперед у тому, що рівне повинно регулюватися рівними засобами, способами. Неприпустимі будь-які необґрунтовані відмінності між працівниками, а також роботодавцями, якщо тільки такі відмінності не пов’язані зі специфікою окремих сфер трудових правовідносин або з особливостями їхнього правового статусу, особливим характером їхньої діяльності, соціальної або економічної доцільності. Стверджується, що принцип рівності прав набуває нормативного втілення завдяки спрямованості методу (способів) правового регулювання трудових відносин, де на відповідних рівнях правового регулювання, завдяки єдності і диференціації, рівність прав може бути реалізована в рамках певних груп. При цьому засобами забезпечення принципу рівності прав і можливостей виступають насамперед такі юридичні явища, які, як правило, втілюються у нормах права, нормативно-правових актах завдяки спрямованості способів правового регулювання. Робиться висновок, що результатом функціонування і використання вказаних засобів забезпечення принципу рівності є реалізація його на практиці. А для того, щоб така реалізація відбулася, необхідні юридично значущі дії, що засновані, як правило, на нормах права та спрямовані на забезпечення рівності прав і можливостей не тільки працівників, але й роботодавців.