Аналіз експресивних синтаксичних засобів у художньому тексті тісно переплітається з проблемою авторського стилю, оскільки кожний письменник добирає мовні засоби відповідно до змісту і задуму художнього твору, з огляду на свої лінгвістичні погляди і стилістичні плани. Будь-яку стилістично значиму деталь художнього тексту необхідно інтерпретувати відповідно до особливостей духовного світу письменника, зумовленого літературним і соціальним середовищем. Стиль у сучасному розумінні означає, що з усіх наявних синтаксичних і лексичних можливостей текст реалізує окремі з них, вибрані з закономірною повторюваністю й індивідуально.