Мета дослідження – провести історіографічний аналіз зарубіжного дискурсу у висвітленні аграризму як селяно-центричного феномена української революції 1917–1921 рр. Ме-тодологія дослідження ґрунтується на поєднанні принципів історизму, багатофакторності, системності, логічності. Вико-ристовуються загальнонаукові (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-типо-логічний, історико-системний) методи. Наукова новизна. Уперше в українській історіографії здійснено комплексний аналіз й актуа-лізацію розрізненого масиву літератури з проблематики аграризму як селяноцентричного феномена української революції 1917–1921 рр., напрацьований зарубіжними дослідниками. Висновки. Феномен аграризму широко відображено в сучасній зарубіжній історіографії. На сьогодні визнаними спеціалістами з проблема-тики аграризму є: Й. Елленд, З. Хеммерлінг, Р. Голєц, А. Лех, Б. Сточєвська, А. Тошков, М. Томек, Б. Тренчені, Х. Шульц, А. Хааре, Я. Рихлік, Й. Гарна, М. Новак, М. Брунклік, В. Гавлік, В. Мєджецький, У. Мюллер, Е. Куба, І. Суаа, Т. Лоренц та ін. У зарубіжних наукових публікаціях трапляються лише поодинокі згадки про український варіант аграризму в контексті Централь-ної та Східної Європи. Та навіть у такому випадку український аграризм іноземні дослідники часто зводять лише до хліборобської ідеології В. Липинського. Значно частіше в іноземних працях мова йде про Україну як об’єкт зацікавлення з боку зарубіжних тео-ретиків аграризму. З огляду на це можемо констатувати, що перед вітчизняною історичною наукою стоїть завдання щодо обґрунтування особливостей українського варіанту аграризму у порівнянні із сусідніми його варіантами (польським, чеським, словацьким, румунським, болгарським), а також вихід на рівень міжнародних дослідницьких проєктів, у фокусі яких перебуває феномен європейського аграризму.