У статті автор стисло проаналізував праці зарубіжних істориків, у яких репрезентовано сучасні тен- денції у дослідженні Першої світової війни. Чимало уваги приділено науковим напрацюванням американського дослідника Джея Вінтера, який є одним із корифеїв у вивченні Першої світової. У першій книзі американського автора, яку підготував разом з французьким істориком А. Простом, йдеться про загальні тенденції досліджен- ня Великої війни упродовж ХХ століття. У ній не стільки акцентується увага на національних особливостях вивчення цієї теми у тій чи іншій державі, а на схожих рисах. Друга книга Дж. Вінтера стосується місця Першої світової війни у пам’яті та історії ХХ століття. Однією з ключових тез, яка проходить магістраль- ною лінією скрізь цю працю те, що у роки Великої війни і після неї з’явилася низка зображень, мов і практик, якими будуть описувати усі майбутні конфлікти. У останній книзі Дж. Вінтера йдеться про мову, якою опи- сували Велику війну 1914-1918 рр. упродовж ХХ і на початку ХХІ століть. Вона до певної міри є продовженням попередніх його праць, однак погляд науковця фокусується на дещо іншому аспекті. Як слушно підкреслює Дж. Вінтер, кожній мові притаманна власна лексика, у якій збережені відбитки цього конфлікту. Адже те, як французи говорять стосовно Першої світової, не ідентично тому як англійці та німці згадують її. Тому авторська теза про те, що саме мова формує нашу пам’ять про цю війну, проходить магістральною лінією крізь усю роботу. Також охарактеризовано книги інших західних науковців, які стосуються перспективних і малодосліджених тем світової війни 1914-1918 рр. Завершується публікація оглядом досліджень двох західних істориків, які стосуються культурної пам’яті про Першу світову у Радянському Союзі та участі Російської імперії у Великій війні.