Важливість теми дослідження полягає у зростаючій потребі забезпечення соціальної безпеки як на національному, так і на глобальному рівнях, особливо в умовах сучасних глобалізаційних викликів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування нових підходів до вирішення соціальних загроз у світі. Метою дослідження стало проаналізувати еволюцію концепції соціальної безпеки та окреслити основні тенденції її розвитку в національному і глобальному контекстах. Дослідження побудовано на міждисциплінарному підході із використанням історико-логічного, системного та порівняльного методів. Аналізується процес формування соціальної безпеки через призму історичних етапів, а також з огляду на сучасні тенденції глобалізації. Підхід передбачає системне вивчення факторів, що впливають на соціальну стабільність та їхню взаємодію на різних рівнях. Запропоновано гіпотезу, що глобалізація суттєво впливає на соціальну безпеку, трансформуючи її від національно-орієнтованої до багаторівневої концепції. Використано історико-логічний метод для виявлення етапів еволюції соціальної безпеки, порівняльний аналіз для зіставлення національних та глобальних підходів, а також методи аналізу та синтезу для систематизації даних. Прогностичний метод застосовано для визначення перспектив розвитку соціальної безпеки. У статті досліджено теоретичне та практичне співвідношення понять «соціальний захист», «соціальне забезпечення» та «соціальна безпека». Проаналізовано історичні передумови виникнення цих категорій та їх трансформацію в наукових і правових дискурсах. Наголошено на тому, що соціальний захист є ширшим поняттям, яке охоплює заходи підтримки вразливих верств населення через механізми соціального забезпечення. Окрему увагу приділено категорії «соціальна безпека», яка формується як стратегічний інструмент забезпечення стабільності та добробуту суспільства. Визначено три ключові рівні соціальної безпеки (державний, суспільний та індивідуальний), а також сучасні підходи до її вимірювання в контексті глобальних викликів ХХІ століття. Стаття розкриває зв'язок соціальних витрат з ВВП країн, демонструючи залежність стабільності суспільства від ефективної соціальної політики. Проведено порівняльний аналіз соціальних витрат у країнах ОЕСР, що підкреслює роль державних пріоритетів у забезпеченні соціального добробуту. Автор робить висновок про необхідність інтегрованого підходу до соціального захисту та безпеки як засобу мінімізації ризиків та досягнення соціальної гармонії.