Стаття пов’язана з аналізом розуміння поняття толерантності в психології та визначенням її ролі у житті людини та міжлюдських стосунках.Зазначено, що цілісна, узгоджена різними вченими наукова теоретична концепція толерантності досі не сформо-вана, що пояснюється неоднозначністю, багатоаспектністю і комплексним характером даного феномену.Запропоновано поділ визначень толерантності на три групи: 1) толерантність розуміється як моральна якість особистості; 2) вона включається до системи цінностей людини; 3) підкреслюється роль толерантності у забезпе-ченні ефективної взаємодії у міжособистісних стосунках і досягненні взаєморозуміння та згоди людей. Однак насправді різні визначення толерантності поєднують різні її розуміння, підкреслюючи складний характер цього феномену.Науковці розглядають доречність розмежування прояву толерантності до будь-якої людини (до Іншого), яка відрізняється зовнішністю, психологічними особливостями, способом життя, національністю, расою, віроспові-данням, ін., та інтолерантності –до її аморальних вчинків. Зазначено, що межею толерантності є порушення людиною норм загальнолюдської та суспільної моралі. Запропоновано виділення ієрархії видів толерантності за ступенем її прояву: 1) толерантності як свідомого і безумовного прийняття Іншого; 2) як прийняття іншої людини, якщо вона не чинить зла; 3) внутрішнє неприй-няття, але повага до прав і свобод Іншого; 4) неприйняття при бажанні змиритися з відмінностями іншої людини заради спілкування з нею та досягнення згоди; 5) неприйняття з подавленням незгоди з Іншим заради взаєморо-зуміння та співпраці. Результати дослідження узагальнено у висновку, що оскільки феномен толерантності аналізується в різних нау-ках, й існує досить значна кількість тлумачень цього поняття, варто визнати його складний, комплексний харак-тер і залежність не лише від конкретної науки та соціальної ситуації її розвитку, а також розуміння науковцями важливості цього феномену для існування і розвитку суспільства і цивілізації в цілому.Зроблено висновок, що толерантність –це властивість особистості, що проявляється у доброзичливо-неупередженому ставленні до інших людей, які можуть відрізнятися за будь-якими ознаками, як до рівних у всьому, які мають право на власну систему життєвих цінностей, принципів і світогляд та свободу обирати свій спосіб життя та досягнення щастя і не чинять моральне зло (шкоду) іншій людині, природі чи цивілізації.