| dc.description.abstract | У медіації як добровільній, структурованій, конфіденційній процедурі
альтернативного (позасудового) врегулювання спору самими його носіями
(сторонами) за допомогою незалежного та неупередженого суб’єкта – медіатора,
функціональним призначенням якого є надання сторонам медіації
консультативної допомоги задля повнішого та адекватнішого розуміння ними
їхніх власних потреб та інтересів і пошуку ефективних шляхів у досягненні
взаємоприйнятного рішення в спорі, також є визначальна ланка, від наявності
або відсутності якої у вирішальній мірі залежить перспектива вищезазначеного
спору. Знання цієї ланки, її природи та властивостей, особливостей прояву у
відповідному соціальному середовищі фактично виступає
антропосоціокультурним кодом до ефективного управління медіацією як
конкурентним та взаємодоповнюючим судочинство способом вирішення
соціальних конфліктів і спорів.
Метою дослідження є з’ясування поняття, природи та особливостей
ключової ланки успішного здійснення медіації, її перспектив у відповідному
соціумі, а також засад управління процесом медіації. Методологічний ключ для відповіді на ці питання міститься у практичній
філософії, яка наразі глибше від інших наук, що вивчають людину, проникла у
розуміння людської природи, в тім числі і людських потреб та умов їх здійснення. | uk_UA |
