Для сучасної лінгвістики набуває актуальності розв’язання проблеми комунікативно-функціональних характеристик мовних одиниць, що відображають сучасні тенденції розвитку граматичного ладу української мови, засвідчують активізацію взаємодії мовця (суб’єкта, автора конкретного висловлення) та інших учасників комунікативного акту. На часі – дослідження механізмів повсякденної та літературної комунікації, у процесі якої мовець прагне максимально активізувати вміщену у висловлюванні інформацію, всіляко сприяючи її актуалізації, експресивізації та наповненню суб’єктивно-модальними оцінками. У цьому аспекті розмежовано антропо- та егоцентричні підходи у вивченні особливостей художніх текстів, виявлено антропосемічну спрямованість суб’єктно-модальних форм – парентетичних одиниць – у різних мовленнєвих актах; досліджено специфіку Я-висловлень, зумовлених егоцентричною активністю інтерпретатора дійсності в художньому тексті.