| dc.description.abstract | У статті досліджено поняття діалогу як способу комунікації в громадах. На думку багатьох науковців, конфлікт має багатосторонню природу. Має одночасно деструктивний характер і водночас
може бути джерелом нової енергії та поштовхом до розвитку. Саме з такими конфліктними ситуаціями стикаються громади у своєму повсякденному житті. Це пов’язано як із реформою місцевого самоврядування, так і з подіями на сході України. Виникає потреба в імплементації в діяльність органів
місцевого самоврядування дієвого інструменту, який сприятиме згуртуванню жителів, налагодженню
порозуміння з органами влади.
Проведений аналіз наукових праць та аналітичних досліджень свідчить про відсутність єдиного
розуміння діалогу навіть у тих громадян, які є учасниками чи організаторами таких зустрічей. У статті
проаналізовано роботи науковців щодо визначення та розуміння діалогу, його суті й потенційної ролі
в житті територіальних громад. Окрему увагу в статті присвячено розмежуванню медіації та діалогу
як способам вирішення конфліктних ситуацій. Визначено, що медіація більше спрямована на вирішення конфлікту й прийняття рішення, в той час, як діалог більше має трансформаційну місію – змінити характер відносин між учасниками.
Фасилітований діалог за участі ведучого – це відкритий процес комунікації між сторонами,
які мають протилежні думки, з метою налагодження взаєморозуміння, визнання, співпереживання та довіри. Такі зустрічі можуть продовжуватися протягом тривалого періоду, оскільки їх
головною метою є не швидке врегулювання якоїсь конкретної проблеми. Вони потрібні для того,
щоб сприяти розумінню різних позицій у конфлікті, покращенню міжособистісних стосунків.
В умовах децентралізаційних процесів і реформи місцевого самоврядування діалог та окремі його
інструменти можуть виступити дієвим механізмом для згуртування громади й формування ефективної взаємодії громадського сектору, соціального бізнесу й органів влади на засадах рівності
й довіри. | uk_UA |
