Досліджуючи інститут урегулювання спору за участю судді, автор розділяє основні принципи судочинства за критерієм можливості чи неможливості їх застосування в процедурі врегулюванні спору. Зокрема, принципами, щодо яких не виникає сумнівів у необхідності їх застосування при врегулюванні спору за участю судді, є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) диспозитивність; 4) пропорційність; 5) обов’язковість судового рішення; 6) розумність строків розгляду справи судом. Принципами, які не можуть застосовуватися при врегулюванні спору за участю судді, є: 1) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 2) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Принципами, які можливо застосовувати в процедурі врегулювання спору з деякою часткою умовності, є: 1) змагальність сторін; 2) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 3) принцип неприпустимості зловживання процесуальними правами; 4) принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Сформульовано перелік додаткових принципів, що застосовуватимуться при врегулюванні спору за участю судді: 1) добровільність участі сторін у процедурі; 2) конфіденційність; 3) арбітрування; 4) нейтральність та неупередженість посередника; 5) гнучкість процедури; 6) неконфронтаційний та неформальний порядок проведення процедури; 7) свобода особистості; 8 співробітництво. Автор доповнює цей перелік принципом справедливості. Запропоновано доповнити перелік засад (принципів) судочинства принципом «сприяння врегулюванню спору».