В інтермедіальному вимірі аналізується кіносценарна специфіка „Київських фресок” (1965) С. Параджанова. Визначається характер архітектонічно-композиційної організації кіносценарію, інтермедіальні чинники часопростору, п ...

На відміну від багатократно висвітлених біографій письменників, життєвий досвід самих науковців потрапляє в поле зору переважно з нагоди ювілейних дат, що сьогодні ускладнює формування наукової історіографії. З метою ...

Сценарій та п’єсу розглянуто у компаративістичній аналогії; проводиться термінологічне звуження лексеми «сценарій»; фіксується виникнення функціонального первня «літературності» у тексті сценарної форми. Ключові етапи ...

З’ясовано, що автономізація кіносценарію як літературного жанру підтверджується насамперед народженням такої нової рецептивної постаті, як “читач-глядач”, оскільки подібні твори, комунікативний статус яких неоднозначний, ...

На прикладі класичного тексту, проінтерпретованого у кіно С. Параджановим (1964), простежуються особливості тропеїчної природи універсальної естетичної категорії „символ”. Зокрема, досліджуються принципи „перекладу” звукової ...

Ідентифікується питання жанрологічного означення кіносценарію як певної літературної форми. Окреслено контури жанрологічних потрактувань та версій сценарної „форми” як такої. Кіносценарій розглянуто крізь призму ...

Проаналізовано інтертекстуальні та інтермедіальні елементи сучасного сценарного тексту «Сто тисяч за кохання» В. Трубая, що виразно демонструєвеликі можливості сценарію як нової жанрової форми у полі цілісної літературної ...

Розглядається специфіка кіносценарного часопростору, який, зокрема в означеній жанровій формі, набуває функції вагомого жанрового маркера. Аналізується монтажна специфіка кіносценарію „Дума про трьох братів‖ Я. Горбач ...

Аналізується творчий експеримент Лу Сіня у жанрі біографії на прикладі повісті “Достеменна історія А-Q”. Зазначається, що повість постає як узагальнена біографія китайського суспільства початку ХХ ст. та фікціональна ...