При вивченні творчості І. П. Котляревського важливо звернути увагу на унікальність його постаті в історії української культури. Перш ніж аналізувати мову творів письменника та розглядати найбільш характерні її риси – багатство лексики і фразеології, зв’язок з ментальністю українського народу – необхідно окреслити загальнокультурний контекст появи та сприйняття творів І. П. Котляревського. Станом на початок 1920-х рр. „Енеїда” мала понад 30 перевидань. Сучасних учителів і викладачів української мови та літератури мали б зацікавити видання, що їх підготували О. Дорошкевич, Б. Лепкий. Варто розглянути оцінку „Енеїди” за працями С. Смаль-Стоцького та І. Шалі, у яких ідеться про зв’язок тематики і мови творів І. Котляревського з добою козаччини. Для розуміння джерел мовного багатства (вживання синонімічних рядів і гнізд, експресивної лексики, фразеології) прислужаться праці Ю. Шевельова, А. Багмета, Є. Нахліка.