Монографія „Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX – на початку XX ст.” – перша в українському мовознавстві спроба подати цілісну характеристику регіонального функціонування української мови в зазначений період у контексті історико-культурних чинників, які впливали на соціальний статус української мови, її функційні сфери та формування літературно-писемних норм. У монографії подане обґрунтування ідеї словника такого типу та словникові матеріали, з яких постає загальний образ західного варіанта тодішньої української літературної мови у зіставних зв’язках з її сучасними лексичними, граматичними, фонетичними нормами тощо. Реєстрова частину словника укладена з таких лексичних одиниць, що у їх формі, значенні й особливостях слововживання виявилася історична специфіка літературномовного процесу на західноукраїнських землях, зокрема й на Буковині, як-от: вплив живої народнорозмовної мови (діалектів південно-західного наріччя) та літературного зразка української мови, що формувався на тогочасній підросійський частині українських етнічних земель; інтерферентний вплив співтериторіальних мов, які функціонували в місцевому поліетнічному соціумі – німецької, румунської, польської та інших; вплив адміністративних чинників часів Австро-Угорщини. Матеріали до словника містять близько 3500 словникових статей. Джерельною базою для формування вокабул послужили різностильові тексти (публіцистика, навчальні посібники, популярні видання на теми громадського та господарського життя, календарі, епістолярій українських письменників та громадсько-культурних діячів Буковини, художня література, газетні тексти – хроніка громадсько-політичного життя, рекламні оголошення тощо). Кожна словникова стаття містить коментувально-доповнювальну частину, в якій подані зіставні мовні факти з польської, німецької, російської, румунської та інших мов; відомості з української лексикографії ХХ ст. тощо.