Становлення системи соціальної опіки на українських землях, які входили до складу Російської та Австрійської імперій наприкінці ХVIII – на початку ХІХ ст., відбувалось на двох рівнях: державному і громадському. Організація допомоги потребуючим та нужденним була тісно пов’язана з тими геополітичними та суспільними тенденціями, які були притаманні обом державам, зокрема реформуванням управлінських структур, секуляризацією монастирських земель, зародженням громадянського суспільства. Водночас становлення капіталістичних відносин у поєднанні з економічною відсталістю зумовило перебудову існуючої суспільної системи та загострило питання допомоги тим категоріям населення, які були найчутливіші до змін, що відбувалися. І Російська, і Австрійська імперії складалися як багатонаціональні держави з різними етнонаціональними культурами, з певним економічним і військовим потенціалом, тому розвиток українських земель у складі імперій був украй непередбачуваним.