Швидкі зміни в усіх сферах життя сучасного суспільства, активний розвиток новітніх технологій зумовлюють підвищення уваги до професійної підготовки фахівців у закладах вищої освіти. Значні реформи у вищій освіті, зокрема на рівні функціонування професійної освіти, висувають вимоги і до виховання нового покоління, підготовки висококваліфікованих спеціалістів, актуалізують проблеми підвищення якості професійної підготовки через опанування знань, умінь і навичок обраної професії. Населення України надзвичайно освічене, у загальному рейтингу ми на четвертому місці у світі за кількістю громадян, які мають вищу освіту. Однак за якістю підготовки персоналу в компаніях і організаціях ми 94-ті, а 80% громадян узагалі не використовують свої дипломи за призначенням. Роботодавці скаржаться, що навіть магістри виявляються не готовими до роботи, а тому студентську молодь доводиться перенавчати. Термін «дуальна система» як педагогічний термін був уведений в середині 1960-х років у Німеччині – як нова, більш гнучка форма організації професійного навчання. Як показує практичний досвід, поряд з отриманими студентами знаннями, уміннями та навичками, у формуванні майбутнього педагога саме рівень підготовки до професійної діяльності є важливим складником його характеристики. Отже, результатом роботи закладу освіти в теперішніх умовах має стати переорієнтація освітнього процесу на формування у студентів компетентностей, які відіграють важливу роль у розв’язанні фахових завдань. Усунення недоліків під час професійної підготовки студентів за використання традиційних форм і методів навчання вбачаємо у впровадженні дуальної форми навчання в освітній процес закладів вищої освіти, яка дозволить подолати розрив між теорією і практикою. Саме в такому контексті вбачаємо професійну підготовку майбутніх фахівців, де б теоретична частина їх підготовки проходила в освітньому закладі, а практична – на робочому місці.