У статті досліджується людська гідність як найфундаментальніша константа людського буття, обґрунтовується її антропосоціокультурна природа, розкривається зміст незмінних та перемінних властивостей людської гідності. На прикладі ФРН показано, що із середини XX ст. людська гідність стала у цивілізованих країнах світу найголовнішою, системоутворюючою конституційною цінністю, а після Революції Гідності вона стала найголовнішою соціальною цінністю в Україні. Обґрунтовано висновок, що внаслідок цього та дефектів конструкції людської гідності в Конституції України прямий обов’ язок сучасного європейського тлумачення людської гідності як найголовнішої, системоутворюючої конституційної цінності лягає на Конституційний Суд України. Це для нього найголовніший виклик сучасності.