Людська гідність - унікальний феномен людської цивілізації, що має суттєву природу. Будучи de-facto сама по собі найголовнішою людською цінністю, людська гідність у свою чергу є витоком, фундаментом усіх інших людських цінностей. Це та константа, за якою соціуми звіряють у строгій відповідності з виробленими ними ж правилами дотримання державою та її інститутами. Метою даної статті є осмислення архітектоніки змін правових парадигм людської гідності у європейській цивілізації та порівняльний аналіз тлумачення німецькою та українською конституційно-правовими доктринами природи правових конструкцій людська гідність із врахуванням ціннісних антропосоціокультурних контекстів відповідних суспільств. Конкретними завданнями статті є: а) сутнісний аналіз базових правових парадигм людської гідності європейської цивілізації; б) порівняння правових властивостей німецької як найбільш розвинутої національної європейської концепції права на людську гідність та українського конституційного концепту гідності людини, людських прав, демократії, верховенства права. В свою чергу, ця константа, на відміну від констант неживої природи, також еволюціонує, збагачується, час від часу змінюється революційно, набуваючи нових властивостей та функцій у людському суспільстві. Яскравим підтвердженням останнього є еволюція правових парадигм людської гідності у європейській цивілізації.