У статті проаналізовано й досліджено основні аспекти розуміння функцій нотаріальної юрисдикції. Відзначено, що підходи до такого розуміння зумовлені певними нормативно встановленими напрямами діяльності нотаріусів. Однак це не єдині критерії, які впливають на визначення функцій нотаріальної юрисдикції. Зокрема, потрібно враховувати: особливості нотаріальної діяльності як державного юрисдикційного органу й посадових осіб, які наділені спеціальною компетенцією або сукупністю повноважень у певній правовій сфері; підвідомчість, закріплення правової основи реалізації цих повноважень, можливість регулювання суспільних відносин. Характерною рисою нотаріальної юрисдикції є застосування не примусових заходів, а встановлених законом державних повноважень із реалізації державно-владної, виконавчо-розпорядчої діяльності. Виділено два підходи до розуміння функцій нотаріальної юрисдикції: формально-юридичний і синергетично-методологічний. Розуміння функцій нотаріату як сукупність напрямів його діяльності умовно можна назвати формально-юридичним підходом. На противагу, розу міння функцій нотаріальної юрисдикції як змістовних характеристик, що відбивають основні напрями й сутність діяльності органів нотаріату в правовій системі держави, – це синергетично-методологічний підхід. Згідно з таким підходом нотаріальну юрисдикцію можна визначити як унікальний правовий інститут, який має своїм завданням гарантування, охорону й захист суб’єктивних прав фізичних та юридичних осіб в державі, і тому діяльність нотаріату отримує публічний характер і реалізується від імені держави. Таке функціональне навантаження нотаріальної юрисдикції містить: сутнісну характеристику органів нотаріату (це основні напрями діяльності органів нотаріату); прив’язку до завдань, що визначає результати охорони й захисту суб’єктивних прав фізичних та юридичних осіб; особливу форму продовження функціо нування громадянського суспільства, спрямовану на захист інтересів фізичних та юридичних осіб, а також держави як рівноправних право відносин; здійснення публічно-правових функцій органами нотаріату, результатом чого має бути надання правовідносинам властивостей однозначності й достовірності, а врешті-решт – стабільності за допомогою особливої процедури їх фіксації.