З’ясовано, що автономізація кіносценарію як літературного жанру підтверджується насамперед народженням такої нової рецептивної постаті, як “читач-глядач”, оскільки подібні твори, комунікативний статус яких неоднозначний, вимагають особливого читача, підготовленого досвідом сприймання не лише сучасної літератури, а й кіно. Цей рецептивний ракурс як чинник жанрологічної дефініції застосовується вперше.