В статті досліджено взаємозв’язок «стійкості» та «конкурентоспроможності» розвитку інноваційного підприємництва. Розкрито поняття «стратегічна стійкість». Охарактеризовано сфери, стабільність в яких і утворює поняття конкурентоспроможного та сталого розвитку. Автор приходить до висновку, що сталий розвиток і конкурентоспроможність суб'єктів інноваційного підприємництва є не тільки взаємопов'язаними, але і взаємозалежними економічними категоріями, які змінюються під впливом одних і тих же факторів і умов. Крім того, і управління конкурентоспроможністю, і управління стійкістю розвитку суб'єктів інноваційного підприємництва має ґрунтуватися на проактивному підході, який, в свою чергу, базується на ресурсній теорії фірми і передбачає використання сучасних інструментів управління, що дозволяють конструювати бажане майбутнє даного суб'єкта з урахуванням наявних здібностей і передбачуваних можливостей. Взаємозв'язок між стійкістю розвитку і конкурентоспроможністю суб'єкта інноваційного підприємництва виражається через наявність одних і тих же організаційних здібностей (ключових компетенцій), що забезпечують перетворення наявних ресурсів в наукомісткі результати діяльності, які представляють суб'єкт підприємництва на ринку. Досягнення стійкості, її збереження і зміцнення в подальшому розвитку сприятиме підвищенню конкурентоспроможності промислових підприємств на стратегічних часових горизонтах і збільшення їх вкладу в розвиток національної економіки