Кожокар М. В. Організаційно-педагогічні засади виховання молоді в студентських товариствах Буковини (1875‒1939 рр.). ‒ Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки». – ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» МОН України; Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія МОН України, Хмельницький, 2018. У дисертації висвітлено організаційно-педагогічні засади виховання молоді в студентських товариствах Чернівецького університету ‒ єдиного на теренах Буковини вищого навчального закладу в 1875‒1939 рр. Актуалізується науковий і практичний досвід, який потребує всебічного ґрунтовного вивчення і врахування в розробці нових підходів і стратегій вдосконалення змісту, методів, форм, засобів виховної роботи з студентами сучасних закладів вищої освіти України. Доведено, що наукова розробка питань теоретико-методичного обґрунтування діяльності студентських товариств Чернівецького університету, зокрема, організаційно-педагогічних засад виховання молоді Буковини досліджуваного періоду, була започаткована істориками, педагогами, етнографами, громадськими діячами. Джерельною базою дослідження є комплекс різноманітних за характером, походженням та змістом матеріалів. Зокрема, в роботі використано документи Центрального державного архіву зарубіжної україніки (м. Київ), фонди Державного архіву Чернівецької області (ДАЧО) та Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. В дослідженні використано низку термінів ‒ «спілка», «організація», «союз», «об’єднання», що є синонімами до ідеоми «товариство», яке означає групу людей, пов’язаних певною спільністю, котрі мають мету, завдання, 3 програму й діють відповідно для їх виконання. Терміном «студентське товариство» називались офіційні добровільні організації студентів. Визначено передумови, які сприяли розвитку студентського громадського руху на Буковині досліджуваного періоду: політичні ‒ зацікавленість влади у створенні університету в краї; економічні ‒ потреба регіону у фахівцях, економічний розвиток краю; соціально-правові ‒ наявність законодавчої бази, що регламентувала всі аспекти діяльності будь-яких об’єднань, активний громадський рух населення Буковини; освітньо-виховні ‒ організований учнівський (молодіжний) руху на Буковині, багатий досвід функціонування студентських товариств у Європі (категорії студентських об’єднань, градація студентів, студентські традиції ‒ фехтування, пивні ритуали, уніформа та відзнаки) тощо. Обгрунтовано етапи діяльності студентських товариств Чернівецького університету: 1) 1875‒1900 рр. ‒ формування громадських студентських організацій поліетнічного та етнічного характеру у новоствореному вищому навчальному закладу в краї, кількісного та якісного зростання організованих формацій студентів тощо; 2) 1900‒1914 рр. ‒ реформування організаційно-виховних засад студентських товариств краю; 3) 1914‒1918 рр. ‒ призупинення діяльності товариств студентів університету під час військових дій на території Буковини; 4) 1919‒1939 рр. ‒ відновлення діяльності студентських товариств в період «румунізації» Буковини та їх заборона у 1937‒1939 рр. З’ясовано, що в Чернівецькому університеті досліджуваного періоду діяло чотири основні типи студентських організацій: академічні товариства, до яких відносимо й культурно-освітні, буршеншафти або корпорації, фахові спілки та християнські союзи. Але виховання як провідний напрям діяльності здебільшого декларувалось лише в двох групах ‒ академічних товариствах та студентських корпораціях. Водночас наголошено на тому, що товариства були організовані як поліетнічні або етнічні спілки. Виокремлено основні організаційні засади діяльності студентських об’єднань Чернівецького університету (1875‒1939 рр.): наявність статутних документів із визначенням мети, прав та обов’язків членів, шляхів фінансування діяльності, порядку ліквідації товариства; демократична атмосфера, підтримка ініціатив товариств представниками професорськовикладацького складу; заборона політичної діяльності; можливість їх реформування та трансформації за типом, етнічною належністю та напрямками діяльності («Dacia» ‒ «Verein deutscher Studenten» ‒ «Arminia»; «Союз» ‒ «Молода Україна» ‒ «Січ»); обов’язкове проведення офіційних заходів та оприлюднення звітів; використання сталих і формування власних традицій (герб, девіз, однострої та різнобарвні стрічки), чітке підпорядкування й дисципліна, категорії членства ‒ зокрема, пожиттєве («Союз», етнічні буршеншафти, «Чорноморе», «Запороже») тощо. Розглянуто і розкрито зміст напрямів, методів і форм діяльності українських студентських організацій різного типу в Чернівецькому університеті досліджуваного періоду. Мета першого українського студентського «Общества Руских академиков «Союз» в Черновцах» (1875 р.) визначила основні напрямки його діяльності, а саме: культурно-освітній; видавничий; товариський (моральна й матеріальна підтримка власних членів); патріотичний (краєзнавство, народознавство, пропагандиська робота, фізичне виховання). Відповідно до змісту виховної діяльності товариства виділено загальні методи реалізації напрямів виховної роботи, притаманні всім українським академічним товариствам: іспит з української історії та літератури; розповсюдження наукової та популярної літератури; офіційне діловодство українською мовою; створення видавничої комісії; листівки-одноденки «метелики»; видання ювілейного альманаху; змагальний та ігровий. Виокремлено та охарактеризовано основні форми виховної діяльності товариства ‒ декламаторські, пісенні, народні вечорниці, театральні вистави, урочисті академії, концерти, народні гуляння та забави; пісенний, літературноісторичний гуртки; студентські наради, віче, з’їзди та ювілеї української літератури. У товаристві активно діяли бібліотека і читальня, а також науковий, пісенний, літературно-історичний гуртки. Фізичне виховання студентів реалізовувалось шляхом створення фехтувальної школи та впровадження в систематичну діяльність спілки різноманітних прогулянок. Відповідно, наступник академічного товариства «Союз», студентська «Молода Україна» (1900 р.), діяла за дотичними напрямами. Серед стандартних форм (відчити, лекції, концерти, театральні вистави) виокремлено специфічні, притаманні тільки «Молодій Україні» – аграрні страйки та «комерси» (заходи організовані з метою збору коштів для благодійних заходів), які були запозичені іншими студентськими товариствами Чернівецького університету досліджуваного періоду. Незважаючи на академічний статус в «Молодій Україні» зберігались корпоративні традиції: крім традиційних тренувань та занять фізичними вправами, практикували змагання у вигляді дуелі на шаблях. Наголошено, шо в академічному товаристві «Січ» (наступник «Союзу» та «Молодої України») використовувались специфічні, або навіть, «авторські» форми: вечори реставрації книжок; подарунки у вигляді спортивного, пожежного інвентаря; паради вулицями міста. Прослідковуємо, що товариство «Січ» зберегло традиції ігнорування розважальних заходів у період обмеження владою громадянських прав. Виокремлено та проаналізовано особливості виховання студентів у українських корпораціях «Запороже» та «Чорноморе», зокрема використання козацьких традицій як засадничих положень власної діяльності. Наслідком стала їх мілітаризованість – заняття бойовими мистецтвами, однострої, чітке підпорядкування тощо. Проілюстровано спільні форми виховної діяльності «Запороже» та «Чорноморе» – мандрівки, екскурсії та прогулянки краєзнавчого змісту; «пир», який об’єднав доповіді на патріотично-виховну тематику, виконання народних пісень та активне дозвілля; уроки української історії та літератури, курси українознавства; «бумелі» й маніфестації. Означені та охарактеризовані специфічні форми роботи зі студентами ‒ сільські літні курси, походи на човнах, фонд охорони здоровя, антиалкогольні заходи. До спільних рис діяльності українських студентських корпорацій, окрім формування засад діяльності на традиціях українського козацтва, віднесено чітку дисципліну та самосвідомість членів, заборону бійок; діяльність юнацьких організацій – «профуксій»; підтримка здорової конкуренції у студентському середовищі (відкриті лекції, показові виступи, загальні змагання); участь у консолідуванні студентських організацій тощо (створення КУСБ). Специфічними для «Запороже» стали трансформація фізкультурного гуртка в окрему організацію – «Український спортовий клюб «Довбуш»», а для «Чорноморе» ‒ організована протидія антиукраїнським заходам румунської влади (маніфестації), толерантність та свобода поглядів кожного члена (можливість відстоювати свою думку на заходах корпорацій). Першою поліетнічною студентською організацією Чернівецького університету стало інтернаціональне консервативне об’єднання «Austriа», яке формувало «австрійського студента» ‒ відданого короні, вихованого і дисциплінованого, елітного молодого представника нації. Дотичні завдання мало товариство «Akademische Lesehalle», створене за ініціативи та всебічним сприянням ректора, професора К. Томащука. Зʼясовано, що провідним напрямом виховання у «Austriа» та «Akademische Lesehalle» було культурно-просвітницьке спрямування, яке здійснювалось шляхом загальних лекцій («Австро-Угорський компроміс 1867 р.», «Мовне питання імперії ‒ чи є рішення?») і бесід із обов’язковим обговоренням теми доповіді («Анальфабетизм серед народів імперії ‒ як подолати?», «Сучасна читальня: клуб за інтересами чи осередок просвіти?»), спільного святкування державних (18 серпня ‒ день народження імператора Франці-Йосифа, 21 грудня ‒ день затвердження австро-угорської угоди) та релігійних свят (Різдвяні та Великодні). Для їх реалізації використовувались методи переконання, дискусії, розповіді, лекції, бесіди, прикладу, заохочення, покарання, змагання, навіювання. Доведено, що основною метою діяльності етнічних товариств студентів досліджуваного періоду ‒ румунських «Arboroasа» та «Junimea», польського «Оgnisko», німецького «Arminia», корпорацій єврейських студентів «Hasmonea», «Zephirah» та «Hebronia» ‒ є сприяння й розвиток національного самовизначення та боротьба проти денаціоналізації. У цьому напрямі єврейські спілки були найагресивнішими. Відповідно, спектр діяльності був розширений за рахунок антиасиміляційного напрямку. Основними формами роботи стали конференції з національної історії та літератури, виїзні літературні та музичні вечори, організація бібліотеки та читальної зали, культурно-мистецькі заходи. Специфічними формами можна вважати «літературний процес», організацію гуртожитку («Junimea»); внутрішню касу взаємодопомоги, збір коштів на створення поселення в Палестині («Hasmonea», «Zephirah» та «Hebronia»). В етнічних студентських товариствах досліджуваного періоду виокремлено такі методи виховної роботи, як фінансування виховних заходів, заняття в клубі за інтересами («Arminia»); розробка постійно діючого розкладу виховних заходів, дискусійний клуб, «бесіди за круглим столом» («Оgnisko») тощо. Зміст виховної діяльності конфесійного товариства «Православної Академії» та ідеологічного «Залізняк» передбачав напрямами діяльності цих студентських спілок Чернівецького університет такі: патріотичне виховання; громадське виховання та пропаганда української історії, літератури і музики. Їх реалізація відбувалась шляхом проведення концертів, публічних репетицій, відчитів з української літератури, історії, церковного, громадського і політичного життя, занять грамотою для дітей. Специфічним напрямом діяльності «Православної Академії» виокремлюємо підготовку «допоміжних духовних кадрів», основною формою роботи були співбесіди зі студентами та гімназійною молоддю, відвідування «Служби божої», господарча робота при храмах, спільні читання духовної літератури тощо. Незважаючи на те, що фізичне виховання офіційно не визнано провідними напрямом цих товариств, вагому роль у повсякденному житті товариств відігравали заняття і тренування з бойових мистецтв, боксу, боротьби і фехтування, змагання з цих видів спорту, систематичні короткочасні та тривалі прогулянки займали вагому роль в щоденному житті студентських організацій. Досягнення мети здійснювалось шляхом застосування у виховному процесі практичних методів, методів використання слова та методів демонстрації. В період румунського панування виховання молодого покоління відбувалось і через діяльність жіночих спілок. Виховна діяльність в них в основному була спрямована на пропагандистсько-українознавчу роботу (методами формування суспільної поведінки, суспільної свідомості, стимулювання та самовиховання), мистецький (демонстраційно-образні, художньо-творчі методи) та просвітницький напрями (методи усвідомлення цінностей суспільства, формування досвіду суспільної поведінки, педагогічного спостереження, бесіди, опитування, аналізу результатів діяльності). Серед форм роботи, що використовували дівчата, виокремлювались український павільйон на традиційних регіональних ярмарках та участь у міжнародних виставках народних промислів, курси кооперативного підприємства. Крім того, відзначено участь у проведенні з’їзду українок Буковини, у створенні «Жіночого Національного Фонду», «Організації студенток-українок в Чернівцях». З виховних форм популярними були літні курси з вивчення української мови та літні табори, обов’язковими складовими яких стали ранкова гімнастика, загартовуючі процедури, прогулянки й походи, розваги; а також лекції антиалкогольного спрямування.