У сучасних суспільствах відбувається руйнування традиційних форм релігійного життя, зниження впливу релігійних інституцій та популярності релігійних вірувань. Однак занепад релігії не обов’язково є наслідком модернізації та глобалізації. Навіть в найбільш модернізованих суспільствах релігії вдалось зберегти свою присутність, особливо що стосується індивідуальної свідомості. Взаємозв’язок між релігійністю та екзистенційною сповненістю як частиною психологічного благополуччя залишається недостатньо вивченим. Хоча показано, що релігія значно компенсує людську потребу в безпеці та є більш розповсюдженою в суспільствах, де рівень екзистенційної безпеки є низьким. У дипломній роботі А.Даскалюк емпірично доведено, що чоловіки мають нижчий рівень релігійної ангажованості, нижчу потребу в переживанні релігійного досвіду та меншу кількість переконань стосовно існування Бога чи трансцендентної реальності, аніж жінки; жінки більш схильні дотримуватись догм та релігійних традицій та більш схильні до індивідуальної релігійної практики, аніж чоловіки. Для жінок більш характерним є вияв інтринсивної релігійної орієнтації, аніж для чоловіків. Жінки менш схильні використовувати релігію у власних цілях, релігія для них є, навпаки, основним смислоформуючим мотивом та є кінцевою цінністю. Найбільш екзистенційно сповненими почуваються респонденти жіночої статі. Більшість чоловіків продемонстрували низький рівень сповненості і лише третина – середній та високий. Релігійна ангажованість знаходиться в негативному зворотному взаємозв’язку зі свободою, відповідальністю та екзистенційністю. Зі зростанням особистої відповідальності знижується важливість індивідуальної релігійної практики у вигляді молитви та медитації, а також знижується інтенсивність та кількість переконань стосовно існування Бога чи іншої трансцендентної реальності.