У податковому праві України проблема ретроактивності правових норм набула особливої ваги з початку 90-х років, тому що практика повернення становища платника податку на гірше, як переконує аналіз дійсності, з цього часу набрала системного характеру. Стало нагальною необхідністю закріпити у податковому праві України, у її Основному Законі принцип неможливості повернення на гірше становища платників податків. У чинній Конституції України цей принцип сформульовано наступним чином: “Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення”.