Розкрито переважно ненауковий характер пострадянського вітчизняного пізнання фінансово-правової дійсності та одержаного в його результаті знання про цю дійсність. Обґрунтовано висновок, що оскільки право, в тім числі фінансове, має процесуальну природу, то наукове його пізнання належить здійснювати згідно з не- класичними стандартами науковості. Резюмується, що в такому разі наука фінансового права як перехідне яви- ще має охоплювати такі якісно виокремлені та функціонально автономні рівні рефлексії над фінансово- правовою дійсністю: філософію фінансового права (включно з методологією його пізнання); соціологію фінансо- вого права; доктрину фінансового права; емпіричні дослідження фінансового права. Обґрунтовано прогноз, що тран- сформація галузевих юридичних наук за вищесформульованим принципом у строгій відповідності з некласичними стандартами науковості призведе до фактичної самоліквідації загальнотеоретичного правознавства як безпредметно- го пізнання та трансформує властиві для пострадянської традиції правопізнання галузеві юридичні науки у чотири вищезазначені рівні правопізнання.