У магістерській роботі досліджено невербальні засоби спілкування як маркери вираження емоцій персонажів у творах М. Коцюбинського. Невербальні засоби комунікації визначено як вербалізовані у творах художньої літератури комунікативно значущі немовленнєві компоненти, які репрезентують жестово-рухову діяльність персонажів, їх голосову активність, особливості реалізації процесу комунікації у часі й просторі. Виокремлено три типи навербальних засобів на позначення емоцій, що омовлені в тексті: кінетичні, проксемічні та просодичні. Невербальні засоби вираження емоцій, репрезентовані мовними одиницями у художньому тексті, скласифіковано як такі, що пов’язані з позитивними почуттями (радість, щастя, задоволення, захват, збудження), негативними почуттями (переляк, безумство, жах) та почуттями, які виражають ставлення до інших осіб (любов, прихильність, лють, злість). Емотивність схарактеризовано як одну з текстових категорій, що слугує засобом вираження ставлення автора та персонажів тексту до дійсності, відображеної в тексті. Визначено лінгводидактичний потенціал вивчення невербальних засобів комунікації у ЗЗСО, проаналізовано навчально-методичне забезпечення окресленої теми в підручниках з української мови для учнів 10 класу.