Праця містить системний опис мови проповіді як одного з підстилів конфесійного стилю з погляду як української філології, так і гомілетики. На основі фактичного матеріалу зроблено спробу проаналізувати релігійну лексику, описати стилістичні та інші індивідуальні особливості, що характеризують митрополита Київського і всієї України Епіфанія як оратора. У процесі цілісного і комплексного аналізів проповідей звернено увагу на релігійні терміни та їх використання в проповідях; слова-символи і їх вживання; охарактеризовано риторичні звертання, запитання, антонімічні і синонімічні конструкції, зроблено їхню класифікацію. Усе це дає змогу краще зрозуміти місце проповідницького підстилю в рамках конфесійного стилю в рамках сучасної української мови, а також побачити в них індивідуальні мовні особливості митрополита Епіфанія.