У статті з позицій системного підходу до праворозуміння та структурно функціонального аналізу права розкриваються історичні та загальнонаукові передумови появи концепції «живого права» Є. Ерліха, досліджується зміст його методологічного підходу до правопізнання і визначається його типологічна приналежність. Обґрунтовано висновок, що Е. Ерліх став передвісником відкриття принципу додатковості онтологічної сутності об'єктів пізнання некласичного типу наукової раціональності.