В статті пропонується інтертекстуальний аналіз малодослідженого роману американського фантаста Кліфорда Саймака (1904–1988) “Out of Their Minds” (“Ви сотворили нас”, 1970), у якому еклектично переплітаються елементи чарівної казки, сновидіння та фантасмагоричної оповіді, трансгресуючи у квазіреальний простір через оприявлені образи Дона Кіхота та Санчо Панси. Актуальність розвідки зумовлена посиленням інтересу українських перекладачів та літературознавців до творчості К. Саймака, а також відсутністю інтертекстуального аналізу його класичних текстів. Метою роботи постає окреслення специфіки моделювання гіперреального фантастичного світу в романі К. Саймака “Out of Their Minds” через низку інтертекстуальних симулятивних форм, які на практиці здійснюють “реверсію уявного” (Ж. Бодріяр). Методологія: аналіз тексту К. Саймака крізь призму постнекласичної філософії та методології інтертекстуальності. Висновки. Проаналізований текст К. Саймака демонструє, що фантастичне може поєднуватися з містичними, оніричними, фантасмагоричними, гротескними і навіть карнавальними компонентами. Їхнє смислове навантаження поглиблює інтертекстуальна природа сконструйованих автором зразків персоносфери. Показовою в сюжетній канві тексту “Out of Their Minds” виступає ремінісцентна природа транзитивної персонопари Дон Кіхот–Санчо Панса. К. Саймак пропонує специфічну аналогію-ідеологему між постаттю головного персонажа Хортона Сміта та Дон Кіхотом симулякром, що функціонує виключно в імагінативних вимірах його уяви та слідах дитячої пам’яті. Такий метажанровий аспект фентезі означує присутність специфічного палімпсеста, насиченого численними інтерпретантами та симулякрами гіперреального світу.