Проаналізовано особливості формування економіко-географічної школи в Україні та Чернівецькому університеті. Виявлено, що головними складовими концепції формування української економіко-географічної школи є оцінка внутрішніх чинників, зовнішніх передумов, теоретико-методологічних і навчальних основ а також наукового доробку основних вчених-фундаторів, що в сукупності й зумовили її виникнення. Що ж до формування економіко-географічної школи в Чернівецькому університеті значну увагу варто приділити кафедрі економічної географії, що започаткувала свою діяльність в перші повоєнні роки. Зазначено, що Чернівецька наукова школа економічної географії сформувалась на кафедрі економічної географії та екологічного менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. З початку її заснування розпочалося інтенсивне вивчення галузевих і виробничо-територіальних комплексів областей Карпат і Поділля. Досліджувалися проблеми розвитку та розміщення хімічної, лісової і деревообробної, харчової, легкої, промисловості Карпатського регіону, виноградарства та виноробства Закарпатської області. На кафедрі складено атлас господарського комплексу Чернівецької області, вперше в Україні розроблено методику картографічного моделювання виробничо-територіальних комплексів. Науковими лідерами Чернівецької економіко-географічної школи в різні часи її існування були визначні вчені такі як: проф. А.С. Синявський, проф. проф. В.В. Оникієнко, Б. Вишневський, проф. М.Г. Ігнатенко, проф. М.П. Крачило, проф. Я.І. Жупанський, проф. В.П. Руденко. У колективі кафедри економічної географії та екологічного менеджменту, вперше в Україні, започатковано формування економіко-географічної школи оцінкового ресурсознавства загалом, і зокрема напряму еколого-економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу території (акваторії). Найважливішими напрямами економіко-географічного дослідження функціональної, є: економічна оцінка його використання на базі єдиного критерію та узагальнюючого показника; системно-структурний аналіз природно-ресурсного потенціалу, вивчення його функціональної, компонентної та територіальної структури; оцінка охорони та відтворення, збитків від забруднення навколишнього середовища; картографічне моделювання функціональної; природно-ресурсне районування та прогнозування