Право і мораль є способами регулювання та впорядкування відносин у суспільстві. Правовий виплив на поведінку суб’єктів правовідносин здійснюється шляхом використання як норм права, так і норм моралі. Правові норми втілюють ті основні загальновизнані моральні норми, які є основою існування демократичного, громадянського, правового суспільства. Норми права є однією із форм виразу норм моралі. Але це не означає, що будь-яка норма права відображає норму моралі. Не всі моральні ідеї визнаються державою і таким чином не мають прояву у правовій нормі. Сфери дії норм права і норм моралі часом не збігаються. Це пояснюється наявністю широкого кола суспільних відносин, які не завжди підлягають правовому регулюванню. Трудове законодавство ґрунтується на засадах заборони дискримінації у сфері праці. Таке нормативне закріплення слугує прикладом визнання на державному рівні суспільних моральних ідей про рівність, справедливість, гідність і честь, а також трансформації моральних ідей у моральні засади, норми права. Зазначені засади трудового законодавства вказують на єдність правового регулювання праці, яка, до речі, й зумовлює диференціацію останнього. З метою забезпечення рівної можливості в реалізації трудових прав для окремих категорій працівників надаються додаткові гарантії їх трудових прав, що продиктовано вимогами норм суспільної моралі та дотриманням принципу соціальної справедливості. Окрім норм суспільної моралі, які визнаються моральними засадами трудового законодавства, останнє містить і норми, в яких ідеться про індивідуальну мораль окремих учасників трудових правовідносин.