| dc.description.abstract | Наприкінці 60-х і аж до початку 90-х років XX сторіччя в літературі склалося
загальновизнане уявлення про те, що основне місце в регуляції та виконанні
гомеостатичних функцій нирок належить керованій зміні процесів канальцевої
реабсорбції й секреції у фізіологічних умовах, а також що їх ушкодження за умов
патології сприяє порушенню гомеостазу [1, 3]. Одночасно передбачалося, що
величина клубочкової фільтрації є дуже стабільним показником і, особливо у
фізіологічних умовах, надзвичайно мало змінюється, лише в умовах патології
спостерігається, як правило, зниження клубочкової фільтрації [2]. Однак
останнім часом стало відомо, що в умовах, які відносяться до фізіологічних,
пов’язаних із природними коливаннями водних, харчових навантажень й інших
видів впливу на організм людини, спостерігаються також і зміни клубочкової
фільтрації [5]. А втім, механізму й ролі змін клубочкової фільтрації до останнього
часу суттєва увага не приділялася. І лише наприкінці 80-х років уперше почали
звертати увагу на те, що величини клубочкової фільтрації в умовах
функціонального спокою, а також при виконанні різних навантажень і при зміні
гомеостатичних функцій нирками можуть істотно коливатися [2]. Причому стало
ясно, що в більшості випадків виконання тих чи інших видів роботи нирок
супроводжується збільшенням обсягу клубочкової фільтрації, у результаті чого
було сформоване уявлення про те, що в умовах відносного спокою нирки
клубочкова фільтрація знаходиться на фізіологічному мінімально низькому
рівні. Тоді як виконання додаткових функцій, включення в дію ряду адаптивних
реакцій супроводжується збільшенням клубочкової фільтрації. Відтак ця різниця
між показниками величин клубочкової фільтрації в умовах спокою організму й
при виконанні додаткової роботи була названа функціональним нирковим
резервом (ФНР). | uk_UA |
