Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.authorБуревська, Наталія Валеріївна
dc.date.accessioned2023-02-13T22:04:51Z
dc.date.available2023-02-13T22:04:51Z
dc.date.issued2022
dc.identifier.urihttps://archer.chnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/6588
dc.description.abstractТеоретичний аналіз наукових джерел із зазначеної проблеми свідчить, що різні напрямки психологічної науки розглядають довіру зазвичай як умову існування деякого іншого явища: це довіра до світу, довіра до інших і довіра до себе. Підтверджено, що основою для формування означених видів довіри є «базальна довіра», яка виникає на ранніх стадіях розвитку особистості. Більшість науковців розглядають довіру до себе, як певне поняття, яке дозволяє людині зайняти ціннісну позицію щодо самої себе, до світу та, відповідно, будувати власну стратегію діяльності. Визначено, що довіра до себе, розглядається як цілісне багатоаспектне утворення особистості, що визначає особливості самоорганізації та самореалізації особистості у сфері стосунків і спілкування з іншими людьми. Проведене емпіричне дослідження показало, що існують деякі спільні взаємозв'язки переживання самотності та довіри до інших та до себе у юнаків та дівчат: єдність поглядів та емоційна приязнь до тих, кому вони довіряють знижує рівень самотності, а також впевненість у своїх інтелектуальних здібностях є позитивно пов'язана. При цьому виявлено й відмінності у досліджуваній вибірці: знання про тих, кому довіряють, знижують відчуття самотності у юнаків, але підвищують відчуття самотності у дівчат.uk_UA
dc.titleПсихологічні особливості прояву довіри до себе та оточення у взаємозв'язку із суб’єктивним відчуттям самотності у молодих людейuk_UA


Долучені файли

Thumbnail

Даний матеріал зустрічається у наступних фондах

Показати скорочений опис матеріалу