| dc.description.abstract | Активне старіння – це багатовимірна концепція, що стосується ситуації, коли люди
продовжують брати участь у формальному ринку праці, займаються неоплаченою продуктивною діяльністю (наприклад, надання допомоги членам сім’ї та волонтерством), живуть здоровим, незалежним та безпечним життям. Отже, політика активного старіння повинна забезпечувати цю різноманітність: надавати можливість для більш тривалого трудового життя, соціальної участі, заохочувати здоровий спосіб життя та передбачати перспективи для
самостійного життя. Моніторинг реалізації такої політики потребує комплексного інструменту,
який охоплює безліч аспектів активного старіння. Мета. Обґрунтувати теоретичний базис
активного старіння в науковому пізнанні. Методи. аналіз наукової літератури і нормативноправових документів, порівняння й аналогія. Результати. Досліджено різні трактування
дефініцій активного старіння у науковому пізнанні. Теоретичний базис активного старіння зосереджено на тлумаченні понять «старість», «здоров’я», «якість життя», «оздоровча рухова
активність». У ході вивчення поняття «старість» було виокремлено види старості, які сприймаються у похилому віці, акцентовано увагу на етапах формування процесу старіння та розкрито
нову модель старості, яка базується на принципах ООН. Розглянуто критерії оцінки якості життя, що обумовлюються здоров’ям осіб похилого віку. Означено, що рекреаційно-оздоровча рухова активність забезпечує позитивний вплив на здоров’я людини та допомагає сповільнити
процес старіння. Охарактеризовано основні риси нової парадигми старіння. | uk_UA |
