| dc.description.abstract | У статті здійснено дослідження змісту й механізму взаємодії мен-
тальності й менталітету як феноменів духовно-психічного життя
етносу, народу. Актуальність розвідки зумовлена тим, що в наукових
пошуках зберігається традиція їх осмислення як синонімічних, але
на даному етапі ці поняття набувають все більшої контраверсій-
ності. Менталітет – це наукова категорія, яка відбиває визначене
явище, що корениться в глибинах народного життя і фіксує стабільні,
устояні характеристики духовності. Антропологія фіксує сталість
менталітету, його статичність, але водночас і його відносну мін-
ливість, тому що він є механізмом, який визначає реакцію на навко-
лишній світ. У термінології антропологів менталітет виражається
через поняття «загальної настанови», пов’язаної з поведінковими
характеристиками, яка одночасно не залежить від свідомої рефлек-
сії. Іншими словами, менталітет може бути зрозумілий як система
відносно міцних стереотипів, оскільки з необхідністю відбиває визна-
чені статичні властивості соціального типу, що склалися в процесі
життєвого досвіду. Щодо ментальності – то це якісна, ідентифіка-
ційна характеристика соціального суб’єкта, що фокусує в собі при-
родно-історичні і культурні особливості. Визначення менталітету
та ментальності, їх відмінностей обґрунтовується на підставі історіографічних досліджень зарубіжних та вітчизняних учених,
наукових шкіл з соціології, культурології та психології. | uk_UA |
