Ми живемо у ХХІ ст., у період значного технологічногопрогресу. Україназнаходитьсямайже в центріЄвропи, одного з найпрогресивніших і демократичнихрегіонівсвіту. Останнявійна в Європітривала 80 років тому. З того часу багатощозмінилося, з’явилисяновіцінності, новіможливості, суспільствострімкопрогресувало. Поняття «війна» поступововідходило в минуле, але зовсім не зникло. І ось історіяповторюється. ПротягомостанніхдвохроківУкраїна та всіукраїнцімаютьпристосовуватися до життя в умовахвоєнного стану та безпосередньогозіткнення з реаліямивійни, щоможе негативно позначитися на психічномублагополуччі. Особливістюсучаснихзбройнихконфліктів є те, щопід час військовихдійстраждає все населеннякраїни, втягнутої в конфлікт. У такійситуації у людей відбуваєтьсяпереоцінкавсіхцінностей, досягнень та здобутків, змінюютьсяпсихіка і світосприйняття. Вони змушеніпокидатисвоїдомівки, щобрятуватижиття, шукатиприхистку в іншихмісцях, де у них немаєродичів, друзівчи просто знайомих. У людей змінюєтьсяставлення до оточуючих, життя та самих себе. У таких 5 випадкахнеобхідними є вивчення і оцінкапсихоемоційного стану людей для наданняїмкваліфікованоїдопомоги та запобіганнявиникненнюнесприятливихнаслідків для їхньогожиття. Реаліямисьогоденняукраїнськогобуття є повномасштабназбройнаагресія РФ протиУкраїни, яка змінилажиттямільйонівукраїнців. За данимиМіжнародноїорганізації з міграції (МОМ) та ДержстатуУкраїни з питаньвнутрішньої та зовнішньоїміграційноїситуації, встановлено, що з початку повномасштабноговторгненняРосійськоїФедерації в Українукількістьпереміщенихосіб у межах Українистановилабільше 5 мільйонів (більшість – це біженціЦентральної, Східної і ПівнічноїУкраїни).