| dc.description.abstract | Актуальність теми полягає в тому, що конфлікти є неодмінною частиною життя кожної людини. Вони можуть виникнути на роботі, в особистому житті, в соціальному оточенні тощо. Особливо актуальним це є в наш час, коли прискорюється життєвий ритм, що зумовлено нестабільністю в суспільстві та постіндустріальною орієнтацію його розвитку.
Одним з важливих аспектів, який має значну роль на вибір стратегії вирішення конфлікту, є рівень асертивності як властивості особистості. Асертивність розглядається як здатність людини висловлювати свої думки, потреби та бажання в спосіб, який не порушує права та інтереси інших людей. Люди з високим рівнем асертивності здатні вільно висловлювати свої погляди та інтереси, при цьому не втрачаючи повагу до прав та інтересів інших людей.
Теоретико-методологічні засади дослідження. Асертивність – це відносно нове явище, яке характеризує особистісні властивості людини. Зміст поняття досить не чіткий. З кінця ХІХ століття вчені займалися його вивченням. Цій проблемі присвячені наукові пошуки таких учених, як: А. Адлер, Р. Альберті, А. Бандура, Е. Берн, Д. Вольпе, У. Джеймс, Ф. Зімбардо, А. Лазарус, А. Сальтер, Дж. Сміт, Е. Шостром, Е. Емонс та ін. Даною проблематикою також займалися Б. Ананьєв, Л. Божович, Ф. Василюк, В. Гарбузов, Є. Дубровіна, С. Ковальов, С. Максименко, А. Прихожан, В. Ромек, О. Федосенко, В. Шамієва та ін. Різні аспекти асертивної поведінки особи вивчалися в роботах Н. Ануфрієвої, Г. Балла, Є. Головахи, О. Донченко, М. Савчина, В. Татенко, Т. Титаренко та ін. [3].
В контексті конфліктології вагомими є праці Р. Дарендорфа, Р. Доза, М. Дойча, Р. Кілмена, Л. Козера, Д. Пруйта, Д. Рапопорта, Д. Сімпсона Д. Скотта, К. Томаса, Л. Томпсона, М. Шерифа та ін. [37]. З пострадянського простору дослідників першими вивчали це питання В. Дружинін, А. Здравомислова, Д. Конторов, М. Конторов. Серед сучасних дослідників – це: А. Анцупов, Л. Герасіна, Н. Грішина, О. Громова, Т. Дуткевич, Л. Ємельяненко, С. Ємельянов, А. Кармин, О. Мазоренко, О. Миронова, В. Шейнов, А. Шипілов та ін. [27]. К. Томас та Р. Кілмент працювали над визначенням стратегій поведінки у конфліктних ситуаціях. Вчені виокремили 5 основних стилів поведінки у конфліктній ситуації, а саме – пристосування, компроміс, утеча (ігнорування), суперництво (конкуренція), співпраця [3].
Важливо також відмітити, що асертивність не є постійним станом особистості, а може залежати від контексту та ситуації. Рівень асертивності може бути обумовлений різними чинниками.
Такі дослідження мають важливе значення для розвитку пізнавального інтересу в галузі психології та розвитку здатності вирішувати конфліктні ситуації в спосіб, що не порушує прав інших людей та сприяє досягненню мирного та продуктивного співіснування. Результати дослідження можуть бути корисними для розуміння того, яка роль у рівня асертивності на вибір стратегій вирішення конфліктів і як можна покращити ці навички, а також вони будуть корисними для психологів та працівників медичних установ, та, можливо, і для особистого життєвого досвіду.
Об’єктом дослідження є асертивність як психологічний феномен.
Предметом дослідження виступає здатність до асертивності як умови вибору конструктивних стратегій для вирішення конфліктних ситуацій.
Метою роботи є теоретичний аналіз асертивності та дослідження її як чинника для вибору стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях. | uk_UA |
