| dc.description.abstract | У статті автор обґрунтовує доцільність відповідальності навіть за відсутності вини за шкоду завдану діяльністю чи об’єктом, що несуть
підвищений ризик нанесення майнової шкоди
іншим суб’єктам. Відзначено, що цивільне законодавство складається переважно з норм, спрямованих на позитивне регулювання, установлюючи правила правомірної поведінки. Воля та
усвідомлення виконання обов’язків, закладені в
нормах цивільного законодавства, спрямовані
саме на правомірну поведінку. Воля й усвідомлення як передумови вступу осіб у цивільний
оборот зумовлюють правове регулювання й надають поведінці осіб, відповідно до закріпленої
норми, юридичне значення. З волею пов’язана
можливість вибору, яку особа реалізує в дозволеній діяльності. У свою чергу вибір часто безпосередньо або відносно ґрунтується на ризику
як елементі прийняття рішення.
В ході дослідження було сформовано висновок, що відповідно до розподільного прояву принципу справедливості деліктної відповідальності в
цивільному праві (дистрибутивної справедливості), розподіл тягаря й вигоди корисних, але ризикових видів діяльності має відбуватися так: той,
хто отримує вигоди, і повинен нести тягар – це
ціна співіснування в соціальному світі. Неспра-
ведливо, якщо суб’єкт ризикової діяльності буде
перекладати тягар збитку від такої діяльності на
потерпілих, залишаючи за собою тільки вигоду.
Нормативна констатація в ряді випадків
безвинної відповідальності продиктована саме
справедливим прагненням відновити порушену
майнову сферу особи-потерпілого за рахунок
завдавача шкоди, який ризикнув зайнятися діяльністю, що створює підвищену небезпеку для
оточуючих, й який усвідомлював, що здійснення
цієї діяльності може призвести до випадкового
завдання шкоди.
Необхідно зауважити, що вищезазначені аргументи реалізації принципу справедливості,
відповідно до якого «той, хто своєю діяльністю
підвищує небезпеку для присутніх вище звичайного рівня, повинен нести і відповідальність
за це підвищення», доречні в ході визначення
й інших видів спеціальних деліктів, зокрема у
випадках цивільно-правової відповідальності у
сфері надання медичних послуг. Певна медична
діяльність здійснювана з використанням рентгенівських або лазерних установок, значною мірою завжди містить підвищену небезпеку непередбачуваних ускладнень внаслідок неможливості повного контролю за нею з боку медичних
працівників, тому віднести таку діяльність до
джерела підвищеної небезпеки цілком доцільно. | uk_UA |
