Статтю присвячено опису функціонально-семантичного поля неозначеної кількості у говірках Буковини. Останнім часом посилився інтерес до вивчення говірок в українській мові, а саме речень із кількісними компонентами. Говірки Буковини є тим цінним матеріалом, в якому захована народна мудрість, його традиції, звичаї, вірування. Дослідження буковинських говірок є важливим матеріалом для вивчення історії української мови, розвитку закономірностей міжмовних контактів та їх наслідків. У мовознавчому аспекті українські говірки Північної Буковини належать до найбільш здиференційованих не тільки в лексиці, граматиці, їх вивчення становить значний науковий внесок та інтерес. Специфіку досліджуваних говірок пояснюють певними історичними й економічними умовами життя буковинців. Перші наукові розвідки про говірки Буковини з’явилися лише в другій половині ХІХ ст. у працях науковців Чернівецького університету (І. Шаровальський (1929), Юрій Федькович (Словник не виданий), О. Савченко, І. Чередниченко, К. Герман, Н. Гуйванюк, Н. Бабич, К. Лук’янюк, С. Перепелиця, В. Бузинська, І. Зінченко та ін.). Лексику буковинських говірок вивчали й інші науковці, такі як М. Станівський, Є. Павлюк, В. Лимаренко, Ю. Карпенко, К. Герман та ін. Українські говірки Південної Буковини досліджують мовознавці з Румунії (І. Робчук, О. Горбач, Я. Закревська, З. Савченко та ін.). Дослідженням числівникових компонентів у структурі речення займалися такі вчені, як О. Потебня, Л. Щерба, Ю. Степанов, Н. Шведова, Г.О. Золотова та ін. На матеріалі сучасної української літературної мови цю проблематику активно розвивають К. Городенська, А. Загнітко, М. Мірченко, О. Межов та ін. Увагу дослідників здавна привертала проблема впорядкування різнорівневих одиниць мови, об’єднаних спільним значенням (О. Есперсен, В. Адмоні, І. Мещанинов та ін.). Останнім часом у зв’язку з активізацією функціонального підходу до вивчення мовної системи почали дедалі ширше використовувати польову методику. Суть її полягає в об’єднанні різноструктурних мовних засобів у функціонально-семантичне поле (ФСП), що ґрунтується на спільній семантичній ознаці. Структурування функційно-семантичних полів на основі кількісних значень в українському мовознавстві розроблене неповною мірою, а тому воно й досі залишається актуальним і відкритим для подальшого вивчення. На основі дослідженого матеріалу ми виокремили функційно-семантичне поле неозначеної великої та малої кількості, а також ядро та периферію. Ключові слова: макрополе, мікрополе, лексична номінація, мультипліцитність, ядерна сема, партитивне значення, паукальність