Мета статті – проаналізувати селянську проб-лематику в ідейно-теоретичній та епістолярній спадщині Петра Федуна-«Полтави». Методологія дослідження – принципи науковості, об’єктивності, історизму, методи зовнішньої та внутрішньої критики джерел. Наукова новизна полягає у тому, що вперше вивчається бачення П. Федуна стосовно розв՚язання селянського питання у майбутній Українській державі. Висновки. Проаналізувавши праці Петра Федуна-«Полтави», стверджуємо, що всі вони відзначаються глибиною та широтою порушених питань, окремі навіть не втратили актуальності й досі. Стиль написання, чіткість викладу думок, опрацювання різноманітної літератури (у тім числі й іншомовної) свідчать про високий ін-телектуальний рівень автора. Розвиток подій вимагав оператив-ної реакції на них, через це значна увага приділялася як доопра-цюванню програмових засад, так і їхній популяризації, а також спростуванню міфів створених радянською пропагандистською машиною. У працях П. Федун-«Полтава» розглядає питання роз-робки устрою майбутньої Української держави, доопрацювання програмних засад ОУН, проблему різних соціальних верств сус-пільства, обґрунтовує свою позицію щодо протистояння у сере-довищі української політичної еміграції тощо. При розгляді проблем різних соціальних верств питання селянства було одним із цен-тральних у працях Петра Федуна. Дослідник обґрунтовував по-зицію ОУН щодо селянства, зокрема: форми власності на землю та знаряддя праці, колективізації (методи і форми залучення до колгоспів, наслідки, які це мало для селянства, та опір цій полі-тиці), виборів тощо. «Полтава» вважав селянство фундаментом усього народу, наголошував на його внеску у спротив асиміля-ційній і денаціоналізаційній політиці окупантам, жертовність, вір-ність національним традиціям, наявність здорової моралі і духу.