Місцеве управління з елементами самоврядування існувало на всіх етапах розвитку суспільства. Без розвиненої системи місцевого самоврядування важко уявити сучасну демократичну, соціальну та правову державу. Дослідженню природи, сутності та компетенції місцевого самоврядування присвячено надзвичайно велику кількість праць вітчизняних та зарубіжних вчених. Податково-правовий статус місцевого самоврядування безпосередньо залежить від його конституційно-правового статусу, оскільки саме він в кінцевому рахунку визначає особливості та межі повноважень територіальних громад у фінансовій сфері. Стаття 143 Конституції України закріпила перелік прав територіальних громад сіл, селищ, міст, які вони можуть здійснювати безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, в тому числі встановлювати місцеві податки і збори відповідно до закону. Однак правильне розуміння даного конституційного положення не можливе без комплексного аналізу усіх конституційних норм присвячених оподаткуванню. Адже, відповідно до частини 2 статті 92 Конституції України податки встановлюються виключно законами України. Незалежно від того, чи податок загальнодержавний, чи місцевий, встановлення його здійснюється шляхом прийняття відповідного закону України. Крім того, стаття 67 Конституції України закріплює, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Це означає, що місцеві податки і збори встановлюються законом та, що ніхто не зобов’язаний сплачувати місцеві податки і збори, не встановлені законом. В сукупності ці конституційні норми визначають, що особа зобов’язана буде сплатити місцевий податок чи збір лише при наявності двох правових підстав – закону та рішення територіальної громади (органу місцевого самоврядування) про його встановлення. Таким чином, податкові повноваження органів місцевого самоврядування мають похідний характер. Це пов’язано з концепцією податкового суверенітету держави, згідно якою правом встановлювати податки володіє виключно держава. Межі повноважень органів місцевого самоврядування обмежені такими діями, як вибір із встановленого на рівні закону переліку місцевих податків і зборів конкретного податку чи збору, розробка та конкретизація змісту чітко визначених елементів юридичної конструкції обраного місцевого податку чи збору, а також здійснення процесу щодо прийняття відповідного рішення про введення даного місцевого податку чи збору в дію на території своєї юрисдикції.