Стаття пов’язана з теоретичним аналізом одного з крайніх видів прояву толерантності – байдужої толерантності; спробою виявити філософські, релігійні та соціальні корені цього явища, що набуває все більшого поширення в інформаційному суспільстві з його мимовільним, а іноді – свідомим ігноруванням чи нівелюванням моральних норм. Констатується, що спроб науковців визначити зміст поняття «толерантність» досить багато і вони продовжуються з усвідомленням того, що описати настільки складний, динамічний і багатовимірний феномен непросто. Виділені види толерантності на основі аналізу психологічної літератури, що стосуються її розуміння: повна толерантність, часткова, ілюзорна та байдужа толерантність, – подальший аналіз авторів зосереджується навколо байдужої толерантності, яка розуміється ними як прояв стійкого, не завжди усвідомлюваного індиферентного ставлення до різних аспектів і сфер життя. Зазначається, що розуміння толерантності як байдужості, індиферентності, в історичному плані пов’язується з релігією, проте воно має і серйозні філософські корені. Зроблено висновок, що толерантність байдужості – це прояв стійкого, не завжди усвідомленого, індиферентного ставлення до різних питань людського буття; що в інформаційному ж суспільстві поступово нівелюються аксіологічні цінності моральності, тоді як толерантність байдужості, успадкована нами від колишнього тоталітаризму, активно проявляється.