Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) зі спеціальності 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2019.Актуальність теми дослідження зумовлена потребою з’ясування правової природи та особливостей відносин з управління єдиним майновим комплексом підприємства як об’єктом цивільних правовідносин; необхідністю обґрунтування рекомендацій на основі аналізу судової практики для удосконалення механізму правового регулювання відносин управління майном.Розділ 1 «Майновий комплекс підприємства як об’єкт цивільних правовідносин» складається з двох підрозділів і присвячений з’ясуванню поняття єдиного майнового комплексу підприємства як об’єкта цивільних правовідносин. Визначено склад підприємства як єдиного майнового комплексу. Встановлено особливості правового режиму матеріальних і нематеріальних активів. Проведено класифікацію елементів майнового комплексу підприємства.Розділ 2 «Поняття та зміст договору управління підприємством як єдиним майновим комплексом» складається з трьох підрозділів. В цьому розділі характеризується правова природа договору управління підприємством як єдиним майновим комплексом. Предмет зазначеного договору складають матеріальні та нематеріальні активи підприємства, на вчинення юридичних та фактичних дій з якими уповноважується управитель. Визначено істотні умови, які становлять зміст договору управління підприємством як єдиним майновим комплексом. Відповідно до переліку умов договору проаналізовано права й обов’язки сторін та запропоновано їх класифікацію.Розділ 3 «Підстави та правові наслідки припинення договору управління підприємством як єдиним майновим комплексом» складається з двох підрозділів. Проаналізовано підстави припинення договору управління підприємством як єдиним майновим комплексом. Підстави припинення зумовлені волевиявленням сторін договору та обставинами, які унеможливлюють виконання. Останні, як і перші, можуть встановлюватися законом і договором. З’ясовано особливості настання правових наслідків припинення залежно від настання конкретної обставини. З цим пов’язана можливість застосування відповідних способів захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів учасників відносин за договором управління майном. Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням проблем цивільно-правового регулювання відносин з управління підприємством як єдиним майновим комплексом. У результаті дослідження сформульовано й обґрунтовано низку положень, висновків та пропозицій, зокрема вперше: – обґрунтовано авторське поняття предмету договору управління підприємством як єдиним майновим комплексом, яким охоплюються матеріальні та нематеріальні складники єдиного майнового комплексу, а також конкретні дії (діяльність), повноваження на вчинення яких передаються установником управління управителеві; – договір управління підприємством як єдиним майновим комплексом на відміну від домінуючих в юридичній літературі поглядів в дисертаційній роботі розглядується як консенсуальний, моментом виникнення прав і обов’язків сторін є його укладення в нотаріальній формі; – з’ясовано, що договором управління підприємством як єдиним майновим комплексом розмежовуються управлінські функції між органами управління як юридичною особою та управителем майна. Змістом договору може передбачатися передання певних функцій органу управління юридичної особи управителю без зміни положень статуту. В ЦК України необхідно виокремити положення про особливості договору передання в управління підприємства як єдиного майнового комплексу, які повинні включаючи перелік повноважень управителя; – доведено, що оплатність договору управління майновим комплексом підприємства варто розглядати як певну презумпцію. Управління майном може за домовленістю сторін здійснюватися на безоплатних засадах. Ціна договору управління включає винагороду управителя і необхідні витрати, які пов’язані з функціями управління; – обґрунтовано доцільність конкретизувати в законодавстві порядок вчинення дій, які є підставою продовження чинності договору управління майном на певний строк. Заяву однієї із сторін про продовження договору управління майном треба розглядати як юридичний факт у вигляді правочину, який залежить від волевиявлення одного з учасників відносин; – визначено підстави припинення договору управління підприємством як єдиним майновим комплексом, які можна диференціювати на такі види: 1) підстави, які не залежать від волі сторін; 2) відмова від договору з ініціативи однієї із сторін у випадках передбачених законом або договором; 3) домовленості сторін про його припинення. – встановлено, що виходячи з фідуціарної природи відносин між установником управління та управителем не можуть застосовуватися способи захисту спрямовані на примусове виконання добровільно невиконаного обов’язку; – обґрунтовано, що передумовами застосування припинення правовідношення як способу захисту у відносинах управління майном є: а) наявність збитків в установника управління, в результаті чого він в значній мірі втрачає те, на що розраховував, укладаючи договір; б) допущено невиконання стороною обов’язків, наслідком чого є втрата інтересу до виконання договору в іншої; – доведено, що припинення виконання договору управління майном, яке міститься в ст.1044 ЦК України, не конкретизує момент припиненнядоговірних зобов’язань, який пов’язується з певним юридичним фактом. Підставою припинення відносин за договором управління підприємством як єдиним майновим комплексом повинен бути підписаний сторонами акт здачіприймання і здійснення розрахунків між установником управління і управителем; – запропоновано нову редакцію ч. 1 ст. 1043 ЦК України, а саме: «Управитель, який не виявив належної турботливості при управлінні майном, наслідком чого було його втрата або пошкодження, зобов’язаний відшкодувати установнику управління завдані збитки в повному розмірі, а вигодо набувачу – доходи у вигляді упущеної вигоди, які б він отримав згідно з договором управління»; – встановлено, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для відповідальності за зобов’язаннями перед третіми особами, субсидіарну відповідальність несе управитель власним майном. Майновий комплекс підприємства складається з матеріальних та нематеріальних активів. Майно може бути об’єктом стягнення. На нематеріальні активи стягнення може здійснюватися в сукупності як на складовий елемент єдиного майнового комплексу підприємства. Удосконалено правовий механізм захисту прав та інтересів учасників договірних відносин з управління підприємством як єдиним майновим комплексом шляхом визначення особливостей застосування цивільно-правових способів, встановлених законодавством; правові наслідки припинення договірних відносин між установником управління та управителем; враховуючи особливості правового режиму нематеріальних та матеріальних складників єдиного майнового комплексу обґрунтовано пропозиції щодо складу збитків, які є наслідком невиконання або неналежного виконання сторонами договору управління майном своїх обов’язків. У роботі набуло подальшого розвитку положення, що підприємство як єдиний майновий комплекс є цілісним об’єктом цивільно-правових відносин. Тому в регулятивному та охоронному правовідношенні складники майнового комплексу підприємства необхідно розглядати в сукупності як цілісний предмет договору управління з єдиним правовим режимом. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальших наукових розробок, вдосконалення національного законодавства та практики його застосування, а також для підготовки підручників, навчальних посібників та викладання курсів «Цивільне право України», «Господарське право України», спецкурсів «Договірне право», «Зобов’язальне право», а також у нормотворчій діяльності. Ключові слова: єдиний майновий комплекс підприємства, договір управління майном, матеріальні активи, нематеріальні активи, установник управління, управитель, припинення договору управління підприємством як єдиним майновим комплексом.