Співвідношення принципу обґрунтованості з іншими принципами конституційного судочинства: зарубіжний досвід
Abstract
У статті досліджується питання ефективності взаємодії принципів
конституційного судочинства в порядку здійснення правосуддя, яке
викликано актуальністю вивчення «живого» конституційного права
у більшості країн. Принципи – це основні керівні положення права, що
відображають об'єктивні закономірності, що виражають сутність і цінність
усієї системи права. Конституційні принципи зумовлені конституційними
цінностями, отже, значення і зміст принципів може бути розкрито лише
з урахуванням розуміння цих цінностей. Проте, розглядаючи конституційні
принципи, слід додати, що в нормах конституції міститься набагато більше
положень про принципи, ніж про цінності.
Конституційні принципи мають своїми витоками конституцію як
Основний Закон і доктрину конституціоналізму. Таким чином,
конституційні принципи для сучасної, демократичної, правової
держави є орієнтиром стійкого конституційного розвитку за умови їх
судового захисту. Автор досліджує принцип обґрунтованості рішень
конституційних судів, а також співвідношення даного принципу
з іншими принципами конституційного судочинства. Зростаюче
значення принципу обґрунтованості в конституційній юрисдикції
супроводжується розробкою теоретичного поля, зосередженого особливо
на аргументативних практиках конституційних судів. У доктринальних
дослідженнях, які, як правило, задіяні в концептуальній атмосфері
юридичної аргументації, зростає ілюзія на конкретну теоретичну сферу,
що називається конституційним аргументом.
Отже, конституційні принципи являються базисом, основою для правового
регулювання не тільки конституційно-правових, а й усіх без винятку
суспільних відносин. Така універсальність конституційних принципів
зумовлена роллю галузі конституційного права в системі права кожної
країни. Але сьогодні існує проблема неоднакового наповнення змісту
принципів у тексті нормативних приписів, яке має і науково-практичне
значення, оскільки дозволяє юридичній науці сформувати та теоретично
обґрунтувати систему основоположних, ключових універсальний ідей,
що виражають сутність права, його зміст, характер впливу на суспільні
відносини, і з урахуванням цього виробити конкретні рекомендації
щодо вдосконалення законодавства та механізму правового регулювання
загалом.