У більшості державах світу принцип мотивації судових рішень закріплений у нормах конституції як конституційна гарантія, яка властива верховенству закону, отже, юрисдикції держави мають юридичний обов’язок мотивувати рішення органів конституційної юрисдикції. Мотивація юрисдикційних актів, які приймає конситуційний суд, передбачає обмеження повноважень, що здійснюються суддею, що вимагає належного застосування принципу законності, демонструючи, що перший не порушував основні права. Обов’язок мотивації обумовлений також іншими принципами судочинства, що пояснюються Конституцією та іншими процесуальними нормами, і що завдяки цьому принципу сторони мають можливість контролювати порядок здійснення судочинства відповідно до положень законодавства. Мотивація має як політичну функцію, так і процедурну гарантію. Як політична функція, мотивація судових рішень виходить за рамки процесу, досягаючи тих самих людей, від імені яких приймається рішення, що легітимізує його як типовий акт демократичного режиму. Як процесуальна гарантія, вона враховує внутрішню або технічну динаміку процесу, забезпечуючи сторонам офіційний механізм контролю судових актів, що приймають рішення, з метою задоволення певних потреб у раціоналізації та ефективності юрисдикційної діяльності. Принцип обов’язкової мотивації судових рішень є частиною конституційного ладу і є гарантією для громадянина проти свавільних рішень. Відповідно до цього принципу, суддя повинен пояснити причини свого засудження виходячи з раціональних аспектів. Рішення, яке виходить від судового органу, повинно бути обґрунтованим, продемонструвати фактичну та юридичну істину на основі доказів.Застосування обов’язкової мотивації судових рішень забезпечує правову визначеність, оскільки воно закріплено в ряді інших конституційних підстав, серед яких доступ до правосуддя, належний закон, суперечлива система та широкий захист.